Частина VІІІ. Запитання, які краще не ставити

Розділ 32. Відповідь Максима Романюка

Максим

Існує особливий різновид пекла для програмістів.

Ні, не JavaScript.

Хоча близько.

Це момент, коли ти відкриваєш документ із назвою:

«Звіт про інцидент»

і в полі:

«Причина»

маєш написати:

«Я».

Не бібліотека.

Не сторонній сервіс.

Не загадковий race condition, який виникає раз на три тисячі запитів і зникає, щойно ти вмикаєш debugger.

Не користувач, який «нічого не натискав», але якимось дивом видалив production-базу.

Ти.

Людина.

Дві руки.

Один мозок.

Надмірна самовпевненість.

І дуже погане розуміння різниці між:

«я можу це зробити»

та

«мені дозволено це зробити».

О дев’ятій ранку я сидів у лабораторії перед порожнім документом.

Олена Сергіївна стояла за моєю спиною.

Мовчала.

Це було значно страшніше за крик.

— Можете вже сказати, що я ідіот, — не витримав я.

— Можу.

— І?

— Це не допоможе звіту.

— Логічно.

— Пиши.

Я подивився на перший розділ.

1. Короткий опис інциденту.

Почав:

«У межах прототипування додаткового поведінкового модуля було здійснено аналіз…»

Олена сказала:

— Видали.

Я повернувся.

— Що?

— Це канцелярит.

— Це технічний звіт.

— Це спосіб написати речення так, щоб у ньому не було людини, яка прийняла рішення.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5113784