Жити разом небезпечніше, ніж сумувати

Батько Юлії піднімався сходами довше, ніж мав би.

Принаймні так здавалося Юлії.

Коли домофон замовк, у квартирі раптом стало чути все: як гуде холодильник, як крапля води впала в раковину, як Максим надто обережно поклав диктофон на стіл, як Ніна перегорнула сторінку блокнота, як тітка Ліда пробурмотіла щось схоже на молитву, але з інтонацією прокльону.

Олександр стояв поруч із Юлією й тримав її за руку.

Не міцно. ... Читати далі »

Сигнал, який поводився надто інтимно

Четверта частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Після ночі, коли каюти «Едем-7» вирішили, що приватність — це застаріла земна традиція, корабель став тихішим.

Не спокійнішим.

Саме тихішим.

Це була різниця, яку капітанка Лія Арден відчувала шкірою. Спокій має вагу. Він л ... Читати далі »

Дзеркала відкривають полювання

Коли тіні повернулися в сектор Сім, Геліоград уперше за багато років завмер не від спеки.

Він завмер від сорому.

Це було майже непристойне видовище. Місто, яке століттями вихвалялося власною безтіньовою чистотою, раптом отримало назад те, що так старанно продавало, викачувало, обліковувало й переробляло на енергію, кредити, статус і красиву брехню. На стінах з’явилися темні плями. Під ногами робітників проступили обриси тіл. Під л ... Читати далі »

Серіал: Зоряні хроніки

Другий сезон: Некролог для колонії
Серія 22: Коли земля їсть людей

Земля відкрила рот під центральною площею.

Не пащу.

Паща була б чеснішою. Паща має зуби, слиз, запах хижака й достатньо ввічливості, щоб одразу повідомити: зараз тебе їстимуть. А тут був люк. Старий геотехнічний люк, обрамлений стерильним металом, із корпоративними пломбами, аварійними печатками й символами, які коли ... Читати далі »