Даміан теж умів соромитися

Даміан умів виглядати так, ніби сором — це хвороба, на яку він перехворів у юності й тепер має довічний імунітет.

Це було дуже зручно для його образу. Темний светр, втомлені очі, сухі жарти, цигарковий дим, фрази про мораль, які звучали так, ніби їх вигравіювали на кришці труни хорошої поведінки. Він носив цинізм із тією самою природністю, з якою інші люди носять шарф: не завжди потрібно, але додає характеру. Поряд із ним легко було повірити, ... Читати далі »

Зустріч у волонтерському центрі

Волонтерські центри пахнуть не героїзмом.

Це дуже важливе уточнення, бо в новинах, репортажах і чужих пафосних постах волонтерські центри часто виглядають як місця, де світло пробивається крізь темряву, люди усміхаються крізь втому, коробки стоять акуратними рядами, а добро організовано за категоріями: крупи — праворуч, ліки — ліворуч, людяність — у кожному кутку.

Насправді волонтерські центри пахнуть картоном, скотче ... Читати далі »

Підвали, де темрява має голос

Після відкриття музею брехні Покровськ цілий день мовчав так, ніби пережовував побачене й вирішував, кого саме проковтнути першим.

Юлія повернулася до квартири під вечір. Її провів той самий чорний позашляховик, у якому Сергій Валентинович дорогою вдавав задумливість, Вадим вдавав, що не боїться, а водій вдавав, що не чує, як у багажнику щось тричі стукнуло зсередини, хоча багажник був порожній.

У Покровську всі щось вдавали.

Жив ... Читати далі »

Ада торкається серця Сонця

Церера зустріла їх білим світлом, запахом мокрого каменю й таким холодом, що навіть симуляція, здається, почала просити ковдру.

Після Марса це було майже образливо. Щойно вони залишили за спиною кріоармію, мертвих героїв, нейромодулі, спогади Маро, брата Ітана й поцілунок, який Павел обіцяв «випадково забути, але зберегти в емоційному резерві», як Солярний Ковчег відкрив перед ними новий контур. І замість червоних коридорів, зброї, війс ... Читати далі »

Серіал: Зоряні хроніки

Другий сезон: Некролог для колонії
Серія 13: Паніка за розкладом

Паніку на Астерії-9 призначили на дев’яту ранку.

Це було настільки по-колоніальному, що навіть кінець світу, мабуть, на мить зупинився, витер прах із обличчя й сказав: «Серйозно? Ви й це внесли в календар?»

Але адміністративна думка людства завжди була сильнішою за здоровий глузд. Якщо щось неможливо ... Читати далі »