День підозрілої живучості

Марс прокинувся наступного ранку й із деяким подивом виявив, що все ще існує.

Для планети це не було великою новиною.

Для людей — майже сенсацією.

Протягом останніх кількох діб вони встигли пробудити армії трьохсотрічної давнини, відкрити сховища клонів, посваритися із Церерою, пережити державний переворот, організувати парад мертвих, побачити кілька версій однієї генералки, мало не віддати атмосферу штучному інтелекту всередин ... Читати далі »

Наказ вижити

До Ареса-Нуль вели двері, яких не було на жодній карті.

Це саме по собі нікого вже не дивувало.

Після кількох днів на Марсі Селена Рук починала підозрювати, що офіційні карти планети створювалися не для навігації, а для психологічної підтримки громадян. Вони показували міста, дороги, шахти й військові бази, створюючи приємне відчуття, ніби держава приблизно знає, що відбувається під її ногами.

Насправді під столицею ховалися армії.

Під ар ... Читати далі »

Парад мертвих переконує живих

Уряд Червоної республіки готував парад так, ніби хотів переконати Всесвіт, що Марс уже переміг усіх ворогів, включно з тими, яких ще не встиг вигадати.

Арес-Прима сяяла.

Центральні куполи вимили від пилу, тріщини на площах прикрили прапорами, а пошкоджені житлові сектори відгородили декоративними панелями із зображеннями щасливих родин. Усмішки на панелях були настільки бездоганними, що викликали підозру навіть у дітей. Уряд назвав це &l ... Читати далі »

Каньйони дезертирів

Флот Селени Рук спускався в каньйони так довго, що Марс устиг двічі зійти над ними у вигляді червоного відблиску й один раз зникнути зовсім.

Спочатку кораблі пройшли крізь зовнішні ворота Сімнадцятої Тіні. Потім занурилися нижче — у старі шахти, де колись видобували лід. Далі відкрився вертикальний тунель, досить широкий для транспортів, але настільки вузький для людського спокою, що пілоти починали молитися навіть ті, хто вважав релігію невдалим сп ... Читати далі »

Уряд хоче нову війну

Каньйони дезертирів не позначали на офіційних картах Марса.

На військових схемах ця частина долини Марінер називалася Сектором геологічної нестабільності з обмеженою стратегічною цінністю. Формулювання придумали після того, як три урядові експедиції зникли в лабіринтах, четверта перейшла на бік утікачів, а п’ята повернулася без зброї, транспорту й командувача, зате з дуже докладною скаргою на якість місцевої гостинності.

На ... Читати далі »

Генеральський поцілунок із присмаком наказу

Біолабораторія під Елізієм офіційно не існувала.

Неофіційно вона мала шість посадкових платформ, власний реактор, систему протиповітряної оборони, три підземні рівні, приватний тунель до старої військової магістралі й бюджет, який щороку маскували під програму психологічної підтримки ветеранів.

На Марсі взагалі багато небезпечних речей фінансували під виглядом турботи про людей.

Корабель Селени Рук летів над рівнино ... Читати далі »

Клони перших колоністів

Коли флот Селени Рук наблизився до Ареса-4, комплекс уже транслював державний гімн, якого ніхто на Марсі не чув майже три століття.

Мелодія була урочистою, грізною й підозріло довгою. Вона починалася з низьких ударів барабанів, продовжувалася хором про людську волю, перемогу над пустелею та право першопрохідців називати своїм усе, на що вони першими встигли поставити антену, а завершувалася двохвилинним оркестровим фіналом, написаним, очевидно, для то ... Читати далі »

Армія, яка проспала триста років

Перші десять тисяч солдатів вийшли з-під марсіанського пилу ще до заходу Сонця.

Вони з’являлися з тунелів, аварійних шахт, напівзруйнованих ангарів і тріщин у пустелі, які розповзалися червоною поверхнею, наче планета нарешті вирішила показати людству всі поховані рахунки. Одні були одягнені в броню часів перших колоніальних війн, інші носили екзокостюми, давно виставлені в музеях, а треті виходили майже без одягу — у тонких кріог ... Читати далі »

Арес-9 під червоним пилом

Пилова буря зустріла «Кару Марса» так, ніби планета триста років чекала нагоди жбурнути в гостей усім, що не встигла перетворити на пам’ятники.

Червона мла закрила небо, землю й здоровий глузд. Блискавки спалахували всередині хмар сухого пилу, ковзаючи вздовж корпусу крейсера синіми розгалуженими пальцями. Сигнали тривоги звучали майже безперервно, але екіпаж уже перестав на них реагувати. На військових кораблях сирени мали ту саму ... Читати далі »

Селена Рук не просить двічі

Перший вибух під Сенатом змусив зі стелі посипатися пил.

Другий змусив сенаторів нарешті замовкнути.

Селена Рук стояла над голографічною картою Арес-Прими й дивилася, як червоні позначки множаться під столицею. Вони виникали одна за одною на старих рівнях метрополітену, в технічних шахтах, покинутих водосховищах і бункерах, яких офіційно не існувало. Марсіанська влада взагалі особливо любила об’єкти, яких не існувало: їх було зручно ... Читати далі »