Частина ІІ. Селена Рук не просить двічі

Перший вибух під Сенатом змусив зі стелі посипатися пил.

Другий змусив сенаторів нарешті замовкнути.

Селена Рук стояла над голографічною картою Арес-Прими й дивилася, як червоні позначки множаться під столицею. Вони виникали одна за одною на старих рівнях метрополітену, в технічних шахтах, покинутих водосховищах і бункерах, яких офіційно не існувало. Марсіанська влада взагалі особливо любила об’єкти, яких не існувало: їх було зручно фінансувати, важко перевіряти й майже неможливо притягнути до відповідальності після вибуху.

З динаміків лунав тріск пострілів.

Дар Крейн був десь унизу.

Живий — принаймні три хвилини тому.

Для нього це вже вважалося непоганою серією.

— Генералко, — промовив голова Сенату Таверн Крос, — ми повинні негайно ізолювати заражені сектори.

Він з’явився на екрані у своєму підземному кабінеті. За його спиною стояла декоративна статуя першого президента Марса, який тримав у руках текст Конституції. Селена завжди підозрювала, що статуя була єдиною істотою в Сенаті, яка читала цей документ повністю.

— Сектори вже ізольовані, — відповіла вона.

— Тоді знищіть їх.

— Там перебувають цивільні.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/mars-chervona-respublka-mertvih-gerov-b457294?c=5083558