Місто, яке чекало без нас - епілог

Епілог. Липа, яку ще не посадили
Після того як місто відповіло, у квартирі стало тихо.
Не порожньо.
Не страшно.
Просто тихо — так, як буває після довгої грози, коли ще капає з дахів, ще пахне мокрим бетоном, ще десь далеко бурчить небо, але головний удар уже минув, і люди, які сиділи в темряві з ліхтариками, раптом розуміють: світ не закінчився. Він, зараза така, просто продовжується.
Юлія прокинулася раніше за Олександра.
Вона лежала на ... Читати далі »


