14:47
Місто, яке чекало без нас - епілог
Місто, яке чекало без нас - епілог

Епілог. Липа, яку ще не посадили

Після того як місто відповіло, у квартирі стало тихо.

Не порожньо.

Не страшно.

Просто тихо — так, як буває після довгої грози, коли ще капає з дахів, ще пахне мокрим бетоном, ще десь далеко бурчить небо, але головний удар уже минув, і люди, які сиділи в темряві з ліхтариками, раптом розуміють: світ не закінчився. Він, зараза така, просто продовжується.

Юлія прокинулася раніше за Олександра.

Вона лежала на боці й дивилася на нього.

Він спав важко, глибоко, по-чоловічому беззахисно. Одна рука лежала поверх ковдри, друга — під подушкою, ніби навіть уві сні він щось охороняв. Його волосся скуйовдилося, на щоці залишився слід від простирадла, губи були трохи розтулені. У світлі ранку він не здавався героєм, винуватцем, сином чужих мовчань, онуком Віри, спадкоємцем пакета, який забрали, або чоловіком, якого минуле вчора намагалося розібрати на деталі.

Він просто був.

Живий.

Поруч.

І це, як виявилося, було найбільшою непристойністю після всіх архівів, відео, листів і касет: бажати простого ранку з людиною, коли довкола ще не закінчилася правда.

Юлія обережно провела пальцями по його плечу.

Він не прокинувся.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/msto-yake-chekalo-bez-nas-b455323?c=5057817

Категорія: Місто, яке чекало без нас | Переглядів: 73 | Додав: alex_Is | Теги: архів, память, Юлія, Лєна, листоноша, марина, чорний гумор, сарказм, Повернення, Київ, майбутнє, аліна, липа, любов, тітка Ліда, Сергій, Олександр, Віра, касета, Покровськ, Орися, свідки | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar