Миротворці, які пахнуть лабораторією і брехнею

Після падіння «Тірекса» Карат-9 не став спокійнішою планетою. Просто тепер її неспокій перестав бути людською проблемою в тому сенсі, до якого люди звикли. Більше не було сирен гарнізону, що вили так, ніби можна перекричати власну провину. Не гуркотіли транспортні платформи, які везли боєкомплект із гідністю похоронної процесії, тільки значно тупішої. Не пахло антисептиком у тих коридорах, де ще вчора кров називали технічним ... Читати далі »

Конверт без марки

Київ того ранку поводився як місто, яке дуже хотіло здаватися дорослим, але знову прокинулося з мокрим асфальтом, сірим небом і легким нервовим тремтінням у вікнах.

Дощ не йшов. Він просто висів у повітрі, ніби комунальна послуга, яку ніхто не замовляв, але всі змушені оплачувати легенями. На підвіконні стояли два свідки нового життя Юлії: фікус Степан і маленький горщик із землею, у якому проростав тоненький пагін липи. Формально липа мала рости надворі, б ... Читати далі »

Земля образилась, бо її не послухали

Епілог другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Земля образилась.

Не офіційно, звісно.

Офіційно Земля зберігала гідність, стратегічну витримку, планетарну мудрість і ще кілька дорогих виразів обличчя, які спеціально тренували перед дзеркалом люди, призначені відповідати за майбутнє людства. Офіційн ... Читати далі »

Бал, на якому сказали правду

Венера завжди вміла прикидатися раєм.

З відстані вона світилася ніжним золотом, наче хтось загорнув смертельну планету в оксамитову обгортку й підписав дрібним шрифтом: «Увага, всередині — кислота, аристократія і моральна корозія». Її хмари були схожі на збиті вершки для богів, які давно втратили апетит, а палаци зависали над жовто-білими безоднями так гордо, ніби гравітація була соціально нижчою за них.

Тут не казали &l ... Читати далі »

Серіал: Зоряні хроніки

Другий сезон: Некролог для колонії
Серія 30: Некролог завершено

Некролог завершився не останнім іменем.

Не триста дванадцятим модулем у Меморіальному відсіку. Не світлом площі Астерії-9, яке тепер горіло над братською ямою «Серафима-12» і більше не дозволяло кораблю робити вигляд, що смерть може бути охайною, якщо її правильно підписати. Не записом Кіри Вант, яка сказала « ... Читати далі »