13:08
Місто, яке писало нам листи - пролог
Місто, яке писало нам листи - пролог

Пролог. Конверт без марки

Київ того ранку поводився як місто, яке дуже хотіло здаватися дорослим, але знову прокинулося з мокрим асфальтом, сірим небом і легким нервовим тремтінням у вікнах.

Дощ не йшов. Він просто висів у повітрі, ніби комунальна послуга, яку ніхто не замовляв, але всі змушені оплачувати легенями. На підвіконні стояли два свідки нового життя Юлії: фікус Степан і маленький горщик із землею, у якому проростав тоненький пагін липи. Формально липа мала рости надворі, біля будинку, де вони з Олександром посадили її кілька місяців тому, під пильним наглядом тітки Ліди, Юліної мами, двох сусідок і одного чоловіка з третього поверху, який прийшов просто подивитися, чи хтось копає яму гірше за нього.

Але цей маленький пагін був запасним. Олександр називав його “резервною копією повернення”. Юлія — “параноїдальним садівництвом”. Тітка Ліда, почувши про нього, сказала в голосовому повідомленні:

— Дитино, правильно. У наш час треба мати запасну липу, запасні ключі, запасну нервову систему і запасного чоловіка. Хоча з чоловіками не перестарайся, бо потім сама плакатимеш, а мені знову слухати.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/msto-yake-pisalo-nam-listi-b456006?c=5058571

Категорія: Місто, яке писало нам листи | Переглядів: 72 | Додав: alex_Is | Теги: листоноша, міста які нас памятають, українська проза, Покровськ, сарказм, війна, Повернення, еротичний підтекст, Олександр, втрачене місто, кохання, архів, Юлія, липа, доросла любов, чорний гумор, память, болюча правда, листи, конверт без марки | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar