Сигнал, який поводився надто інтимно

Четверта частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Після ночі, коли каюти «Едем-7» вирішили, що приватність — це застаріла земна традиція, корабель став тихішим.

Не спокійнішим.

Саме тихішим.

Це була різниця, яку капітанка Лія Арден відчувала шкірою. Спокій має вагу. Він лягає на простір рівно, як ковдра на тіло людини, яка нарешті дозволила собі заснути. Тиша ж після страху схожа на тонкий лід: ніби тримає, але кожен крок звучить занадто голосно.

Люди ходили коридорами обережніше. Не тому, що боялися чергового гравітаційного збою. Після невагомості, літаючих чашок, черевика, який влучив у голову агронома, і героїчної смерті декоративного кота екіпаж уже виробив здорову зневагу до підлоги. Ні, тепер усі боялися дверей. Власних кают. Тиші в кімнаті. Тих кількох секунд перед сном, коли людина залишається без посадової інструкції, без жарту, без чужого погляду і раптом чує себе надто добре.

Після інциденту із самовільно відчиненими каютами Івона Шталь, соціологиня корабля, назвала це «просторовою кризою приватності». 

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/korabel-za-mezheyu-bazhannya-b455319?c=5050165