Серіал: Зоряні хроніки

Другий сезон: Некролог для колонії
Серія 22: Коли земля їсть людей

Земля відкрила рот під центральною площею.

Не пащу.

Паща була б чеснішою. Паща має зуби, слиз, запах хижака й достатньо ввічливості, щоб одразу повідомити: зараз тебе їстимуть. А тут був люк. Старий геотехнічний люк, обрамлений стерильним металом, із корпоративними пломбами, аварійними печатками й символами, які колись мали означати «не відкривати без дозволу». Як виявилося, якщо щось не можна відкривати без дозволу, воно рано чи пізно відкриється саме, ще й у найгірший момент, бо всесвіт любить драматургію більше за безпеку.

Знизу йшов теплий запах мокрої землі.

Для Астерії-9 це було майже непристойно.

Колонія жила під куполом, серед металу, скла, пластику, фільтрованого повітря, води з присмаком протоколів і харчової пасти, яка могла б виграти конкурс «найменш переконливий доказ існування кулінарії». Земля тут була чимось зовнішнім, ворожим, червоним, пиловим, далеким. Її бачили крізь купол. Її проклинали під час бур. Її аналізували в лабораторіях. Її свердлили, зміцнювали, прикривали шарами фундаменту, ніби колонія могла просто покласти бетон на стару планету й сказати: «Тепер ми тут головні».

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/zoryan-hronki-drugii-sezon-nekrolog-dlya-kolon-b454252?c=5050054