Ті, що розмовляють мовою наднових - частина I
Алфавіт із уламків
Станція «Сігма-Ліхтар» мала характер старого маяка: світила тоді, коли ніхто не дивився, і починала кричати тривогами саме в той момент, коли всім хотілося тиші. Вона висіла на краю сектору СВ-17/Н, у зоні, яку навігатори називали «порожнечею з присмаком проблем». І так, присмак був реальний — у фільтрах повітря, у су
...
Читати далі »
|
Ті, що розмовляють мовою наднових - пролог
Звук, який не просили вмикати
У секторі, який на навігаційних картах позначали не назвою, а зітханням, завжди було тихо. Не та тиша, що лікує, а та, що збирає статистику. Міжзоряний простір там здавався надто акуратним, ніби хтось щойно протер пил із порожнечі й забув повідомити про це службу безпеки реальності.
Сектор мав офіційну
...
Читати далі »
| |