Частина Х. Штурм бази, падіння ілюзій і дуже поганий день для колонізаторів

База «Тірекс» почала вмирати ще до того, як це помітили її мешканці.

Так завжди буває з системами, які занадто довго плутають контроль із розумом. Зовні все ще блимають лампи. По коридорах ідуть люди в випрасуваній формі. Дрони чемно рухаються по маршрутах. У штабі хтось наливає собі каву перед великою операцією, і аромат напою навіть перебиває на хвилину запах мастила, металу й тієї тонкої дезінфекційної ноти, якою «Тірекс» так старанно натирала власну совість. Але всередині вже все. Уже пішла тріщина. Уже десь у надрах логіки щось дійшло до точки, де зворотного ходу немає. Просто людство, як і завжди, виявилося останнім, хто про це дізнався.

Перед світанком над Карат-9 висів той особливий колір неба, який не обіцяє нічого хорошого. Не синій і не чорний, а щось між попелом, сталлю й загуслою вологістю. Джунглі лежали під ним, ніби масивна жива істота, що прикидається спокійною лише тому, що ще не вирішила, з якого боку саме сьогодні вкусити цивілізацію.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vkusila-kolonzatorv-b453539?c=5019474