Частина VІ. Розкол екіпажу, або як любов до порядку перетворює людей на меблі режиму

Після східної операції база «Тірекс» почала пахнути не просто дезінфекцією, паливом і мокрим металом. До цього вже звичного набору додався ще один тонкий, дуже впізнаваний запах — запах людей, які чудово знають, що скоїли щось бридке, але вже встигли знайти для цього службову назву і тепер чекають, що самі повірять у неї раніше за інших.

Військові коридори взагалі мають особливу акустику для таких речей. По них легко котяться терміни. Вони чудово відбиваються від стін, множаться в динаміках, лягають на тактичні екрани. Якщо кілька разів поспіль сказати «локальне стримування», можна майже не чути дитячий хрип. Якщо сказати «усунення кластеру», трохи легше дивитися на обгорілі сліди втечі. А якщо додати щось про безпеку персоналу, то моральну нудоту тут узагалі прийнято вважати дефектом виховання.

На ранок шостого дня «Тірекс» уже встигла оформити свою провину у звіти, діаграми й брифінги. У внутрішніх каналах з’явилася акуратна статистика. Східний сектор визнано стабілізованим. Ризик масованого прориву — зниженим.

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vkusila-kolonzatorv-b453539?c=5019464