Частина VІІІ. Флірт, зрада і ще трохи воєнних злочинів

Після того як екіпаж остаточно перестав бути екіпажем, база «Тірекс» навіть не змінила ритму. Це теж було образливо. Людина, коли в ній щось ламається, принаймні на мить збивається з кроку, втрачає дихання, забуває, навіщо зайшла в кімнату, мовчить трохи довше, ніж треба. Система ж робить інакше. Вона ковтає будь-який розрив, будь-яку зраду, будь-яку особисту катастрофу й далі гуде вентиляцією, блимає індикаторами та вивішує на внутрішній канал чергову добірку стерильних пояснень, чому сьогоднішня гидота теж була необхідною.

Саме це Рея зненавиділа в «Тірексі» по-справжньому. Не гармати. Не бетон. Не навіть дезінфекцію, яка тут пахла так, ніби хтось хотів відмити саму ідею життя. А спокій. Той огидний, бюрократичний спокій, з яким база пережовувала людську й нелюдську бійню та видавала на виході доповіді, графіки й терміни на кшталт «часткова втрата біоактивності в західному кластері». Мовляв, не діти горіли, не гнізда плавилися, не живі істоти кликали одна одну в диму. Ні. Просто кластер трохи знизив показники активності. Проблема оптимізована. Просимо перейти до наступного питання порядку денного.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vkusila-kolonzatorv-b453539?c=5019469