Частина ІІІ. Анатомія брехні в польових умовах

Після першого виходу в джунглі база «Тірекс» остаточно перестала вдавати із себе науковий об’єкт із прикрими ускладненнями у вигляді місцевої фауни. Вона показала справжнє обличчя — не публічне, не для брифінгів, не те, що любить говорити про стабілізацію, захист цивільних і сумний тягар необхідних рішень. А інше. Те, де будь-який незручний факт спочатку знижують у званні до «аномалії», потім пакують у звіт, а потім, якщо пощастить, ховають у сейф поруч із совістю.

Ранок після польового виходу почався так, ніби вчорашній день на базі хтось вирішив не скасовувати, а просто зробити ще неприємнішим.

Над внутрішнім двором гуркотіли транспортні платформи. Вантажили боєкомплект. Тягнули нові датчикові щогли. Пара техніків сперечалася над згорілим блоком сенсорів так пристрасно, ніби сам блок особисто образив їхніх матерів. У повітрі висів той самий різкий запах дезінфекції, пального й гарячого металу, що вже став для Реї чимось на кшталт службового парфуму колоніального лицемірства. Якщо брехню тут і можна було побачити не одразу, то вдихнути — цілком.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vkusila-kolonzatorv-b453539?c=5019459