Частина VІІ. Джунглі теж мають почуття, і головне з них — ненависть до загарбників

Після розколу екіпажу база «Тірекс» почала здаватися ще стерильнішою, ще випрасуванішою і ще огиднішою в цій своїй акуратності. Коли люди брешуть дрібно, навколо них завжди лишається трохи безладу. Коли ж брешуть системно, все блищить. Підлоги вимиті. Звіти вичитані. Шоломи стоять рівно. Кров уже зтерли. Лишився тільки правильний термін у внутрішньому каналі й вираз обличчя в тих, хто щойно назвав різанину «високоточним коригуванням ризику».

Рея дивилася на базу і дедалі сильніше відчувала, що в людства взагалі дуже дивна звичка: воно вбиває щось прекрасне, потім протирає консоль антисептиком і чекає, що від цього стане морально чистішим. Не ставало. Просто тепер гидота пахла хлоркою.

Після саботажу й кількох тихих передач медикаментів жінки вже не могли дозволити собі ходити коридорами, як звичайні тимчасові гості. Вони стали іншими в очах бази, навіть якщо офіційно їм ще не встигли надати красиве службове визначення на кшталт «цивільний фактор із нестабільною поведінкою». Їх супроводжували погляди.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-vkusila-kolonzatorv-b453539?c=5019467