Частина VІ. Бал лицемірів

Бал почався за три години після того, як Еліана Рут почула голос мертвої матері в серці живої Зірки.

Для нормальної цивілізації цього було б достатньо, щоб скасувати всі урочистості, закрити храми, викликати вчених, священників, психологів і, можливо, когось із відром холодної води для правлячої верхівки. Але Галактична Конфедерація не була нормальною цивілізацією. Вона була політичним механізмом, який умів перетворювати будь-яку катастрофу на дрескод, будь-яку смерть — на промову, а будь-яку правду — на проблему зв’язків із громадськістю.

Тому бал не скасували.

Його зробили ще пишнішим.

Офіційно це була церемонія пам’яті сенатора Армана Декстра, який “повністю злився зі світлом”. Неофіційно — найбільший політичний ярмарок року, де всі вдавали скорботу так старанно, що навіть мертві, мабуть, соромилися за акторську майстерність живих.

Храм Світла перетворили на сцену.

Його зовнішні арки прикрасили білими квітами, вирощеними в нульовій гравітації. Квіти повільно оберталися в повітрі, скидаючи пелюстки на гостей із такою точністю, ніби навіть жалоба мала виконувати хореографію. Під куполом плавали срібні голограми: обличчя покійного сенатора, символи Конфедерації, цитати про служіння, самопожертву й моральну велич. Усі цитати належали людям, які за життя дуже рідко жертвували собою, зате охоче — іншими.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/kohanka-ostanno-zrki-b457944?c=5098642