Частина V. Голос матері в серці реактора

Після стрілянини в нижніх доках Ауреліона Еліана зробила три висновки.

Перший: охоронці дому Варнів стріляли краще, ніж більшість найманців прикордоння, але гірше, ніж люди, які справді хочуть жити.

Другий: звільнена біоістота з вантажного ліфта виявилася напрочуд корисною союзницею, якщо не звертати уваги на те, що вона мала забагато зубів, недостатньо шкіри й рухалася так, ніби її створили в лабораторії після дуже поганої наради.

Третій: Каель Варн був небезпечно красивим навіть у крові, димі й моральному краху власної родини.

Третій висновок Еліана вирішила тимчасово не визнавати офіційно.

Офіційні речі взагалі мали звичку псувати життя.

Док спалахнув біло-золотими імпульсами. Постріли били по корпусу “Сорокової вдови”, по вантажних контейнерах, по трубах із холодоагентом, по дорогих гербах Варнів на броні охоронців. Один герб відлетів від грудної пластини й покотився під ноги Еліані. Вона переступила через нього з повагою, яку зазвичай віддавала мертвим комахам.

— Ваш родовий знак лежить у бруді, — крикнула вона Каелю.

Він вистрілив у дрона, що заходив їм у фланг.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/kohanka-ostanno-zrki-b457944?c=5097589