Частина ІІІ. Курорт для тих, хто пережив совість

Елізіум-9 не був курортом у звичайному сенсі.

Звичайний курорт — це місце, куди люди тікають від роботи, поганої погоди, родичів і власної біографії. Елізіум-9 був місцем, куди тікали ті, хто вже встиг утекти від усього: від старості, закону, моралі, пам’яті, природної смерті й кількох цілком заслужених трибуналів.

Він висів у високій орбіті над Ауреліоном, трохи осторонь головних транспортних потоків, за прозорим кільцем дипломатичних заборон, приватних охоронних флотилій і юридичних формулювань, які перекладалися просто: “Бідним не входити, журналістам не дихати, правді померти біля шлюзу”.

Зовні Елізіум-9 нагадував квітку, вирощену зі скла, золота й непристойних прибутків. Дев’ять радіальних крил розходилися від центрального купола, кожне крило мало власний клімат, океан, сад, небо, гравітацію й персональну філософію обслуговування. У крилі “Афродіта” підтримували постійний рожевий світанок, бо його власники вважали, що зморшки менш помітні в м’якому світлі й після третього келиха. У крилі “Вальгалла” симулювали полювання на генетично відновлених хижаків, попередньо видаливши їм зуби, кігті й шанси. У крилі “Нірвана” гості проходили медитацію в повній тиші, поки їхні фінансові радники непомітно скуповували водні права на посушливих планетах.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/kohanka-ostanno-zrki-b457944?c=5095992