Є у Всесвіті речі, які людство переоцінює із завидною впертістю. Наприклад, власну унікальність. Нам подобається думати, що наші слова, наші звуки, наші граматики, наші сварки в коментарях і наші дуже серйозні суперечки про правильний наголос є вершиною мовної еволюції. І десь у цю мить, у паралельному світі, істота з трьома гортанями і вісьмома формами ввічливого презирства вимовляє щось на кшталт: «О, знову ці примати вважають себе оригінальними».