Народжені на стиках галактик - частина III.

Архів шовних карт

Ніч на Вузлі була лише домовленістю.
Лампи тьмяніли, голограмні вивіски гасли, автоматика переводила частину систем у режим економії — але шов продовжував гудіти однаково. У темряві він навіть здавався реальнішим за людей.

Ліра лежала в ліжку, дивлячись у стелю, й слухала цей гул. На її зап’ясті ... Читати далі »

Народжені на стиках галактик - частина II

Ті, хто чує тріщини

Медичний модуль завжди пах однаково: стерильністю, металом і ледь вловимою нотою втоми. Так пахли місця, де люди намагалися виправити те, що Всесвіт робив на свій розсуд.

Ліра стояла в коридорі, де підлога світилася бляклим білим світлом, і чекала, поки загориться її номер на панелі виклику. Орен, всупереч здорово ... Читати далі »

Народжені на стиках галактик - частина I

Вузол не мав справжнього ранку

На планетах ранок означав зміну світла: зоря повільно підіймалася над горизонтом, розмазуючи по небу теплі кольори. На станції ранком вважали той час, коли алгоритми освітлення переводили коридори з «нічного режиму» на «робочий»: лампи ставали яскравішими, голограмні вивіски на торгових вулицях запалювалися одночасно ... Читати далі »

Народжені на стиках галактик - пролог

Діти, яких не мало бути

Всесвіт ніколи не був суцільним.
Це люди захотіли зробити його таким.

Спочатку були просто галактики — розкидані, віддалені, байдужі одна до одної, як міста, між якими ніхто ніколи не будує доріг. Потім прийшли ті, хто назвав себе Інженерами Тканини. Вони сказали: відстані — це хвороба, а пустота ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - епілог

Діти швів

Спершу ніхто не помітив, коли історія перестала бути легендою
і стала просто частиною шкільної програми.

Урок

Клас був звичайний.

Не зореліт, не орбітальна платформа, не храм Поля чи анти-Поля.
Просто aula в старому місті-п ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина X

Місто, яке вмирало двічі

Планета виглядала спокійною.

Трохи завеликий океан, кілька материків, пара світлих хмарових поясів, звичайна жовта зірка.
Світ, який галактичні каталоги назвали б байдужим словом «субурбія космосу».

— На вигляд — курорт, — оцінив Рей, витягуючись у кріслі й позіхаючи. — Сподіваюсь, у «міста-примари» хоча б є но ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина IX

Світ, який пам’ятає те, чого не було

Спочатку була тільки білизна.

Не світло — бо не було джерела.
Не тиша — бо не було того, хто міг би оцінити звук.

Просто рівне, глибоке ніщо, в якому повільно виринали лінії.

... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина VIII

Глобальна зміна та перша битва

Мертва Тиша залишалася на планеті, як спадок давно забутого світу.
Корабель Лари перетнув її межі, залишивши за собою чорну порожнечу, яка дедалі більше заповнювала простір їхніх думок.

Рей сидів за пультом, перевіряючи навігаційні дані.

— Слухай, — сказав він, повертаючись до Лари, — де це ми взагалі?

... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина VII

Пробудження Поля та перший знак війни

Всесвіт більше не був тихим.

Після того як Лара закрила всі видимі фрагменти Поля в секторі, тиша настала лише на кілька годин.
Наче величезний звір зробив довгий вдих.

А потім… прокинувся.

Рей прокинувся першим — від дивного, глухого стуку.
Стук ішов не по корпусу.
Він ішов… зсеред ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина VI

Маяк, що пам’ятає Морок
 

Корабель увійшов у сектор, де тиша була густішою, ніж будь-де в довколишніх системах.
Не просто відсутність сигналів — абсолютна мертвість радіохвиль, немов весь простір був закутий у невидимий саркофаг.

— Я це ненавиджу, — буркнув Рей, втягуючи голову в плечі. — Цей сектор звучить, як… порожній шлунок Всесвіт ... Читати далі »