Сироти розірваних орбіт - частина VII

Мапа, яка сміється

Після “Сфери Порядку” космос здавався не просто порожнім — він здавався чесним. Жодних табличок. Жодних білих панелей, що затирають бруд і водночас затирають думки. Жодних “лікувань” під ритм гіроскопа, який робить з мозку рівну лінію, як з проводки — акуратний жгут.

Лише темрява, ул ... Читати далі »

Сироти розірваних орбіт - частина VI

Релігія тяги й секта стабілізаторів

Після “Сфери Порядку” космос пах не вакуумом, а чесністю. Чесність, як відомо, теж може вбивати, але принаймні не робить це з посмішкою та під акомпанемент гіроскопа. “Тритон” ковзав між уламковими потоками, і кожен уламок, що минав ілюмінатор, виглядав як дрібна пам’ятка: тут колись була система, тут колись б ... Читати далі »