Воскресіння без гарантії, повернення коштів і права поскаржитися виробнику

Частина ІІ шостої книжки «Планета, яка не віддає своїх мертвих» циклу «Чужа земля, гострі зуби»

Кайр прокинувся вдруге через шість годин після того, як офіційно перестав бути мертвим.

Цього разу ніхто не аплодував.

Ніхто не кричав.

Ніхто не сперечався, чи має він право сидіти на стільці.

Він просто відкрив очі в медичній ніші, побачив над собою Ладу й запитав:

— Я знову помер?

Лада, яка саме проводила сканування його серця, не підняла голови.

— Ні.

— Точно?

— На цей момент.

Кайр помовчав.

— Дуже заспокоює.

Рея, яка сиділа біля стіни з чашею настою, підняла її в повітря.

— Вітаю. Ти офіційно засвоїв людську медицину.

Кайр повернув голову.

— Я пам’ятаю, як заснув.

— Це добрий знак.

— Я також пам’ятаю, як ви сперечалися про те, чи моє старе житло належить мені.

— Це поганий знак. Бюрократію краще забувати.

Лада нарешті відірвалася від показників.

— Не рухайся.

— Я лежу.

— Ти дихаєш нерівно.

Кайр глянув на власні груди.

— Це заборонено?

— Поки ні.

Рея додала:

— Рада ще не голосувала.

Кайр видав звук, який уже легко можна було впізнати як сміх.

Лада подивилася на Рею.

— Не заохочуй.

— У нього нове тіло. Хай розвиває здорові звички.

— Сарказм не є здоровою звичкою.

— Неправда. Я досі жива.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-ne-vdda-svoh-mertvih-b458581?c=5107484