Суд мертвих над живими, бо навпаки вже було надто банально

Частина ІХ шостої книжки «Планета, яка не віддає своїх мертвих» циклу «Чужа земля, гострі зуби»

Суд почався з того, що мертві відмовилися сидіти в секторі для мертвих.

Рея вважала це хорошим початком.

Організатори Ради Коренів підготували для повернених окремий напівкруглий майданчик, позначений старою поховальною міткою.

Мітка приблизно означала:

ті, хто вже завершив шлях.

Кайр прочитав.

Подивився на себе.

Потім на майданчик.

Потім знову на себе.

— Ні.

Старший розпорядник Ради завмер.

— Що?

— Я туди не сяду.

— Це почесне місце.

— Для мертвих.

— Так.

— Я стою.

— Так.

— Дихаю.

— Так.

— Учора їв.

— Так.

Кайр подумав.

— Забагато.

Рея кашлянула, приховуючи сміх.

Старший спробував пояснити:

— Позначення не означає, що ви зараз мертві. Воно означає ваш особливий статус.

Кайр:

— Тоді напишіть «особливий статус».

— У нашій мові немає такої короткої мітки.

— Винайдіть.

Рея:

— Вони останні два тижні винайшли близько половини конституційного права планети. Ще одна мітка їх не вб’є.

Кайр:

— А якщо вб’є, тепер знаємо, що робити.

Цього разу засміялися навіть кілька старших.

Старший розпорядник — ні.

Він уже розумів, що суд триватиме довго.

Кайр сів поруч із живими.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-ne-vdda-svoh-mertvih-b458581?c=5113666