Похоронний вузол — не камера зберігання, хоча люди вже принесли документи

Частина V шостої книжки «Планета, яка не віддає своїх мертвих» циклу «Чужа земля, гострі зуби»

Люди прилетіли по своїх мертвих із сімдесятьма трьома сторінками документів.

Рея вважала це майже зворушливим.

Не самі документи.

Віра в те, що смерть можна перемогти правильно оформленою заявою.

Делегацію Міжзоряного бюро репатріації загиблих Карат-9 дозволив висадити тільки після чотирьох днів переговорів, трьох сканувань, двох спроб юристів пояснити планеті поняття державної юрисдикції та одного дуже короткого повідомлення від самої планети, яке система переклала як:

не дратуйте.

Рея пропонувала залишити саме так.

Людські юристи вимагали «точнішого семантичного трактування».

Після цього коріння під переговорною платформою підняло їхній стіл на пів метра.

Трактування визнали достатнім.

Тепер Рея стояла біля посадкового майданчика й дивилася, як із білого дипломатичного шатла виходять шестеро людей.

Першим ішов Едран Солвек — директор місії Бюро.

Той самий чоловік із гладким голосом, який кілька днів тому намагався пояснити Реї, що громадянство може переживати смерть.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-yaka-ne-vdda-svoh-mertvih-b458581?c=5110212