Рай виглядав підозріло добре й не вимагав передоплати

Частина І шостої книжки «Сигнал із планети спокуси»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Першою річчю, яку Лія Арден відчула після того, як ступила на поверхню Евери, було тепло.

Не спека.

Не вологий удар атмосфери, від якого одяг одразу стає особистим ворогом.

Не стерильне тепло житлових модулів «Едем-7», де кожен градус контролювала система, здатна одночасно підтримувати життя трьох сотень людей і образитися, якщо хтось залишив двері холодильника відчиненими.

Це було правильне тепло.

Саме таке, як їй хотілося.

Лія зупинилася біля посадкового модуля.

Під черевиками пружинив світлий пісок.

За кілька метрів починався океан — прозорий, із відтінком синього, якого Земля, мабуть, могла досягти лише після кількох століть екологічної політики, масового вимирання корпорацій і одного дуже переконливого апокаліпсису.

Над водою повільно рухалися сріблясті хмари.

На горизонті здіймалося біле місто.

А зліва тягнувся ліс із деревами, чиї напівпрозорі крони світилися бузковим і золотим.

У повітрі пахло холодними садами Астери.

Лія зробила вдих.

Потім ще один.

Запах був точним.

Неможливо точним.

Вологий камінь.

Ледь терпка солодкість квітів, які відкривалися лише вночі.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/signal-z-planeti-spokusi-b458532?c=5105708