Саера отримала Ейлану вдруге, бо Всесвіт не поважає терапію

Частина ІІІ шостої книжки «Сигнал із планети спокуси»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Ейлана чекала біля входу в біле місто.

Це було нестерпно символічно.

Лія Арден не любила символізм, коли він мав обличчя померлої жінки, історію кохання з її партнеркою й достатньо фізичної присутності, щоб медичний сканер упевнено повідомляв:

«Біологічний організм. Живий».

Особливо Лію дратувало слово «живий».

Після останніх місяців воно перетворилося з біологічного терміна на особисту образу.

Живою була Астера.

Живим виявився корабель.

Живою — частина Мари, яку люди знайшли, стерли, переписали й назвали технологічним проривом, бо людство мало стару традицію: якщо щось достатньо довго не чинить опір, можна оголосити це винаходом.

Живими стали копії Аели.

Живими прокинулися веларі.

Тепер живою стояла й Ейлана.

Принаймні медичний сканер так вважав.

Лія подумала, що пора заборонити приладам використовувати категоричні формулювання.

У Всесвіті, де мертві регулярно поверталися до життя з поганим розумінням особистих меж, «схоже, дихає» було б значно професійнішим діагнозом.

— Вона не рухається вже одинадцять хвилин, — сказала Мара.

— Я бачу.

— Пульс стабільний.

— Бачу.

— Температура тіла відповідає астеріанській.

— Мара.

— Так?

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/signal-z-planeti-spokusi-b458532?c=5107470