Частина Х. Помилка, яку не треба виправляти

Розділ 38. Синхрон 2.0

Максим

Перший ранок після офіційного відновлення стосунків із Соломією Кравець почався з повідомлення:

Соломія:
Ти вже прокинувся?

Я дивився на екран приблизно десять секунд.

Потім перевірив час.

07:14.

У суботу.

Любов — це прекрасне почуття.

Кажуть.

На практиці це людина, яка отримує законне право руйнувати твій сон і ще викликає усмішку.

Я:
Тепер так.

Вона:

Соломія:
Добре.

Я:

Я:
Це терміново?

Пауза.

Соломія:
Так.

Серце пришвидшилося.

Мозок одразу створив сімнадцять сценаріїв.

Пожежа.

Проблема з мамою.

Данило.

Грант.

Вона передумала.

Останній варіант мозок підсунув особливо ніжно, бо людська психіка — це паразитичний стартап із дуже агресивною монетизацією тривоги.

Я:
Що сталося?

Відповідь:

Соломія:
Я зрозуміла, як має працювати новий onboarding.

Я закрив очі.

Видихнув.

Подивився на Пікселя.

— Ми знову разом, — сказав я коту.

Піксель спав.

— Це виглядає саме так.

І написав:

Я:
Кравець, зараз 7:14.

Вона:

Соломія:
7:15.

Я:

Я:
Дякую.

Вона:

Соломія:
Приїдеш?

Я подивився на стелю.

Ось воно.

Перше випробування нової версії наших стосунків.

Не ревнощі.

Не довіра.

Не травма.

Суботній ранок.

Я:
О котрій?

Вона:

Соломія:
Я вже в лабораторії.

Я сів.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5146438