Частина Х. Помилка, яку не треба виправляти

Розділ 41. Збирати дані все життя

Соломія

Наступного ранку після перемоги я прокинулася о 9:43.

Це було пізно.

Для мене — майже кримінальний злочин.

Перші три секунди я не розуміла, чому телефон лежить під подушкою, волосся виглядає так, ніби вночі я брала участь у дрібній локальній війні, а на губах залишилася абсолютно ідіотська усмішка.

Потім згадала.

Двісті п’ятдесят тисяч гривень.

Перше місце.

«Синхрон 2.0».

Максим.

Останній пункт чомусь завантажився особливо швидко.

Я відкрила телефон.

Шість повідомлень.

Два від Марти.

Одне від мами.

Одне від Олени Сергіївни.

Одне від Данила.

І одне від Максима.

Звичайно, відкрила останнє.

Це нічого не означає.

Окрім очевидного.

Максим:
Доброго ранку, переможнице.

Пауза.

Наступне повідомлення:

Я дотримався правила й не написав о 7:03, коли прокинувся.

Я засміялася.

Я:
Пишаюся твоєю витримкою.

Відповідь прийшла за десять секунд.

Максим:
Я страждав.

Я:
Корисно.

Максим:
Сьогодні побачення.

Я подивилася на час.

О.

Так.

Ми домовилися.

Другий день нової версії стосунків.

Перше нормальне побачення після гранту.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5155555