Частина VІ. Поцілунок із невідомою похибкою

Розділ 23. Мрія, про яку він нікому не говорив

Соломія

Є люди, яким легко робити сюрпризи.

Вони не ставлять сорок сім уточнювальних запитань.

Не перевіряють календар.

Не намагаються з’ясувати логістику.

Не шукають, де саме в твоєму формулюванні захований ризик пожежі, банкрутства або знайомства з родичами.

Максим Романюк до таких людей не належав.

— Ти точно не спалила кафе? — запитав він у повідомленні о 8:02.

Я дивилася на екран.

Я:
Ні.

Через дев’ять секунд:

Максим:
Кавомашина жива?

Я:
Так.

Максим:
Холодильник?

Я:
Так.

Максим:
Мама?

Я зітхнула.

Я:
Так.

Пауза.

Максим:
Це вже підозріло.

Я:
Що саме?

Максим:
Надто мало жертв.

Я усміхнулася.

Я:
Дай вечору шанс.

Три крапки з’явилися миттєво.

Максим:
Оце зараз було не заспокійливо.

Я вимкнула телефон.

На щастя, Максим не знав найгіршого.

Я теж не знала, чи все вийде.

І це було жахливо.

Учора я забрала ключі від «Другої спроби» з таким виразом обличчя, ніби мала план.

План був.

Просто не весь.

Це виявилося надзвичайно неприємним досвідом.

Тепер я краще розуміла Максима.

Ненавиділа це.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/ti-moya-pomilka-v-algoritm-b457365?c=5105963