Екіпаж оголосив війну дзеркалам і майже програв чайнику

Частина І сьомої книжки «Тіні за ілюмінатором бажань»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

До сьомої години корабельного ранку на «Едемі-7» не залишилося жодного офіційно дозволеного дзеркала.

Це було досягнення.

Сумнівне, принизливе для інженерної цивілізації, але все-таки досягнення.

Екіпаж, який пережив живу планету, Межову Темряву, мертвий Ноксар, каюту довжиною в кілометр усередині двометрової стіни, Тишу, що викрадала пам’ять, ковчег із цивілізацією, яка зберігала історію в легенях, воскреслу жінку з чужими спогадами й планету, здатну матеріалізувати найнебезпечніші бажання, тепер займався тим, що обклеював матовою плівкою чайні ложки.

Лія Арден стояла посеред їдальні й дивилася, як двоє інженерів сперечаються через полірований металевий піднос.

— Я сказав, що його треба прибрати.

— А я кажу, що він не відбиває.

— Я бачу в ньому своє обличчя.

— Це не обличчя. Це нечітка пляма.

— Дуже дякую.

— Я говорю про оптичні характеристики.

— А я про твою здатність залишатися живим після цієї розмови.

Лія потерла перенісся.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/tn-za-lyumnatorom-bazhan-b459136?c=5119361