Мара зустріла кращу версію себе і негайно її зненавиділа

Частина ІV сьомої книжки «Тіні за ілюмінатором бажань»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Мара прокинулася від того, що в неї затекла шия.

Це було образливо на кількох рівнях.

По-перше, вона ніколи не просила шию.

По-друге, ще менше вона просила організм, який міг неправильно лежати під час сну й потім мститися за це кілька годин.

По-третє, колись Мара була частиною живого корабля довжиною кілька кілометрів і могла пережити гравітаційний маневр біля нейтронної зорі.

Тепер її переміг матрац.

Вона лежала нерухомо й дивилася в стелю своєї каюти.

— Ненавиджу тіло.

Стеля не відповіла.

Це теж трохи образило.

Раніше будь-яка частина «Едем-7» була частиною її самої. Коли вона говорила в порожній кімнаті, технічно вона ніколи не була сама.

Тепер корабельні системи мовчали, доки вона не під’єднувалася свідомо.

Приватність.

Ще одна людська ідея, яка звучала чудово, поки не прокидаєшся о третій годині корабельного часу з болем у шиї й нікому поскаржитися.

Мара спробувала повернути голову.

Біль прострілив від плеча до потилиці.

— Чудово.

Вона повільно сіла.

Ковдра сповзла.

Мара подивилася на власні ноги.

Досі дивно.

Пальці.

https://booknet.ua/reader/tn-za-lyumnatorom-bazhan-b459136?c=5141981