Тінь без людини

Частина V сьомої книжки «Тіні за ілюмінатором бажань»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Першою ознакою того, що Безіменна Тінь повернулася, стало те, що Мара впустила чашку.

Це було майже історичною подією.

Мара не впускала речей.

Вона могла забути, навіщо люди придумали серветки, могла назвати виделку «неефективним багатозубим маніпулятором», могла протягом десяти хвилин сперечатися з кавовим автоматом про температуру напою, але координація в неї була майже бездоганною.

Тому коли чашка вислизнула з її пальців, упала на підлогу й розбилася, Аела, яка сиділа навпроти, навіть не подивилася на уламки.

Вона подивилася на Мару.

— Що?

Мара не відповіла.

Стояла біля столу.

Дивилася на стіну.

Точніше, на темну матову панель, яку після війни з дзеркалами встановили замість декоративного екрану.

Панель не мала відбивати.

Саме тому поява в ній жіночого силуету виглядала особливо образливо.

Безіменна.

Висока.

Худа.

Темне волосся спадало на плечі. Обличчя й досі залишалося дивно нечітким, ніби реальність не могла остаточно вирішити, які риси їй дозволити.

Вона стояла в глибині чорної поверхні.

Дивилася не на Мару.

На чашку.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/tn-za-lyumnatorom-bazhan-b459136?c=5150690