Космос дуже любить удавати із себе мовчазного філософа. Він сяє, мерехтить, повільно крутить галактики, підкидає романтикам красиві метафори, а вченим — приводи для грантів. І все це виглядає доволі пристойно, доки не починається гравітаційний шторм. Тоді з’ясовується, що всесвіт — це не безмежний храм гармонії, а радше старий механік із вибуховим характером, який нервово смикає важелі реальності й перевіряє, хто встиг пристебнутися.

... Читати далі »