Частина VІІІ. Голос не доказ

Касету з написом «ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗАПЛАТИТЬ» не слухали чотири дні.

Для архіву Юлії це вже майже вважалося монастирською стриманістю.

Раніше між появою таємничої коробки й першим натисканням кнопки Play у неї проходило приблизно стільки часу, скільки нормальній людині потрібно, щоб сказати:

— Може, спочатку подумаємо?

Тепер думали.

Заповнювали картки.

Перевіряли походження.

Шукали власників.

Надсилали запити Ніні Семенівні.

Створювали цифрову копію без прослуховування.

Вносили носій до реєстру.

Визначали рівень доступу.

Юлія одного разу глянула на весь процес і сказала:

— Ми перетворили цікавість на державну послугу.

Максим відповів:

— Зате тепер є номер заявки.

Олександр додав:

— І шанс, що ти не відкриєш чужу душу ножем для масла.

Юлія образилася.

Не тому, що порівняння було несправедливим.

Саме тому, що занадто точним.

На п’ятий день контексту все ще не знайшли.

Ніна Семенівна касету не впізнала.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/budinok-de-zhili-nash-golosi-b458626?c=5113708