Частина І. Контракт на самогубство

Через дві доби після того, як Ауреліон майже проковтнула буря, місто офіційно оголосили врятованим.

Це було сміливе формулювання.

Три зовнішні кільця зникли в атмосфері Юпітера. Південний порт нагадував відкритий перелом. Двадцять сім житлових секторів залишалися без енергії, дев’ять — без повітря, а один район безслідно пропав разом із системою координат, тому муніципальна служба ще сперечалася, чи треба рахувати його зруйнованим, якщо технічно ніхто не знає, де він тепер.

Корпорація-власник випустила пресреліз.

У ньому катастрофу назвали «аномальним метеорологічним інцидентом із контрольованими структурними втратами».

Івар Нокс прочитав це повідомлення двічі.

Першого разу — щоб переконатися, що не марить.

Другого — щоб вирішити, чи може людина померти від сарказму.

Не могла.

Інакше половина Сонячної системи давно звільнила б житлову площу.

Він сидів у барі «Останній атмосферний шар» на евакуаційній станції Каллісто-Шість і дивився на Юпітер крізь панорамне скло.

Газовий гігант займав майже весь небосхил.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/yupter-korona-shtormv-b458450?c=5104659