Частина V. Флот, який не долетів

До зіткнення залишалося дві хвилини сорок одна секунда.

Старий фрегат ішов прямо на них.

Триста двадцять людей спали всередині нього й, судячи з показників, не мали жодного уявлення, що їх використовують як аргумент у філософській суперечці між двома людьми та штучним інтелектом із патологічною любов’ю до стабільності.

Веста Рін вважала це нечесним.

Не використання людей.

Дискусію.

Якщо вже хтось намагався переконати її відмовитися від свободи вибору, він міг хоча б не кидатися кріогенними пасажирами.

— Веста, — сказав Каель.

— Бачу.

— Ми прискорюємося.

— Теж бачу.

— Назустріч фрегату.

— Ви сьогодні надзвичайно спостережливі.

Каель сидів праворуч, пристебнутий до крісла, і мав той особливий вираз обличчя, який Веста вже навчилася розпізнавати.

Він хотів запитати про план.

Дуже хотів.

Але боявся почути відповідь.

Розумний чоловік.

— Ви сказали, що маєте план, — усе-таки нагадав він.

— Маю.

— Який?

— Не врізатися.

Каель заплющив очі.

— Це мета.

— Дуже хороша.

— План?

Веста подивилася на дані.

Фрегат був старим кораблем класу, якого сучасні реєстри навіть не містили. Триста двадцять життєвих сигналів. Кріокапсули. Відключений основний реактор. Допоміжне живлення.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/saturn-klcya-dlya-tih-hto-ne-vtk-b459029?c=5141294