Пролог. Наречена сказала ні

Сатурн завжди чудово виглядав на весільних фотографіях.

Це, мабуть, було головною причиною, чому людство взагалі вирішило тут оселитися.

Не водень.

Не гелій.

Не стратегічні орбіти, не доступ до зовнішньої системи, не льодові ресурси кілець і навіть не можливість продавати туристам вакуум у герметичних пляшках із написом «Справжня тиша Сатурна».

Ні.

Весілля.

Якщо поставити двох закоханих перед панорамним склом, за яким висить гігантська золота планета з кільцями, будь-які сумніви щодо шлюбу автоматично здаються дріб’язковими.

Принаймні так стверджувала реклама.

На рекламних голограмах ніколи не показували, як через сім років чоловік ненавидить звук, із яким дружина жує синтетичне яблуко, а дружина мріє викинути чоловіка в технічний шлюз разом із його колекцією моделей стародавніх ракет.

Реклама взагалі мала дивовижний талант зупиняти час десь між першим поцілунком і першим спільним кредитом.

Тому Сатурн став столицею кохання.

А потім — столицею шлюбних культів.

А потім — столицею шлюбного законодавства.

І, як це часто буває з людством, щойно до кохання допустили юристів, жерців і чиновників, воно одразу стало набагато дорожчим.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/saturn-klcya-dlya-tih-hto-ne-vtk-b459029?c=5114451