На межі посадкового майданчика панує та сама урочиста тиша, яка зазвичай з’являється там, де всі надто зайняті протоколом, щоб помітити очевидне. Дівчата у світлих строях і неземні істоти розігрують бездоганно серйозну інспекцію прибуття, поки зореліт дихає парою, а під ногами блищить метал. Усе виглядає як тріумф міжгалактичного порядку — з легкою домішкою сарказму, чорного гумору й натяком, що запах успіху тут офіційно не передбачений. І, мабуть, це єдина чесна частина всього церемоніалу.