Міста, що блукають у туманностях - епілог
Туманність пам’ятає кроки
Я довго думав, що туманність — це місце, де все розчиняється. Де жоден слід не тримається, де навіть світло, здається, соромиться своєї яскравості й розмазується по порожнечі, як погано розтертий косметичний олівець на обличчі всесвіту. Я був певен: тут усе або губиться, або стає легендою. А легенди, як відомо, — це правда, як
...
Читати далі »
|
Міста, що блукають у туманностях - частина X
Місто, що обирає небо
Тиша — найпідступніший інструмент. Вона не схожа на зброю, але ранить точніше. Вона не виглядає як маневр, але змінює траєкторію всього, що вміє рухатися. І найгірше — тиша легко стає звичкою. Спробуй один раз сховатися, вимкнувши себе, і потім ти почнеш думати, що це і є свобода: не бути помітним, не бути названим, не бути впізнаним
...
Читати далі »
| |