Частина VІ. Перший солдат, який дезертирував ще до першої війни

Ашра впала на землю через одинадцять секунд після того, як сказала Кореню Війни «ні».

Перші три секунди ніхто не зрозумів, що відбувається.

На четвертій Лада вже бігла.

На п’ятій провідниця перестрибнула через живу огорожу замість того, щоб скористатися проходом.

На шостій Рея встигла подумати, що всі попередження про неприпустимість перетворення Нового Кореня на військову систему виявилися надзвичайно корисними, оскільки військова система уважно їх вислухала й тепер демонструвала, що саме збирається робити з незгодними.

На сьомій Ашра перестала дихати.

Лада впала перед нею на коліна.

— Ашро!

Очі корененародженої були відкриті.

Світлі прожилки під шкірою, які зазвичай пульсували м’яким блакитно-золотим сяйвом, згасали одна за одною.

Груди ледь рухалися.

Лада притиснула долоню до її центральної пластини.

Нічого.

— Він відрізав її.

Рея підбігла.

— Від чого?

— Від серцевинного живлення.

— Повністю?

— Майже.

Провідниця вже стояла над Ашрою.

Її запах ударив по повітрю так різко, що двоє корененароджених поруч інстинктивно відступили.

Гнів.

Страх.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-shcho-viroshchu-vinu-z-kornnya-b459354?c=5173079