Частина ІІІ. Сенат боїться документів

Сенат боявся документів не тому, що в них була правда.

Правду Сенат умів пережовувати, розбавляти поясненнями, ховати під грифами секретності й повертати громадянам у вигляді інформаційної каші, схваленої трьома комісіями та дієтологом. Правда ставала безпечною, щойно отримувала правильний заголовок, сім додатків і примітку про те, що остаточне трактування належить винятково уповноваженому органу.

Сенат боявся оригіналів.

Паперу, на якому чорнило старіло разом із брехнею.

Підписів людей, яких уже не можна було переконати змінити свідчення.

Печаток, створених до того, як штучні інтелекти навчилися переписувати реєстри швидше, ніж чиновники встигали заперечити власну участь.

Цифровий архів можна було оновити.

Паперовий документ доводилося спалювати.

А вогонь завжди залишав запах.

Саме тому під головною будівлею Земного сенату зберігалося найбільше сховище паперових документів у Сонячній системі.

Офіційно його не існувало.

Неофіційно його охороняли краще, ніж живих сенаторів.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/zemlya-koliska-yaka-vsh-vignala-b456674?c=5072713