У секретному томі «Космічного архіву» вакуум постає не порожнечею, а примхливою тінню з характером. Серед сяйва архівних залів, неземних істот і втомлено-прекрасних дівчат народжується сцена космічного абсурду: сумна, химерна й майже урочиста. Тут навіть мовчання виглядає як експонат, а темрява поводиться так, ніби саме вона головна кураторка цієї колекції чужих таємниць, загублених на краю всесвіту, де смуток подають із розмахом, а сарказм тихо шурхотить поміж зіркових полиць.