У сяйві туманностей, де космічні метрополії вдають із себе вершину цивілізації, дипломатія знову балансує між етикетом і катастрофою. Усміхнені дівчата, химерні неземні істоти й вакуум, що не пробачає жодної фальші, створюють сцену майже пристойного хаосу. Тут сарказм звучить гучніше за протокольні промови, а чорний гумор лишається єдиною валютою, яка стабільно працює навіть тоді, коли повітря, здоровий глузд і репутація вже закінчилися.