На світанку серед руїн світла дві іронічно спокійні дівчини позують поруч із неземними істотами, ніби черговий кінець цивілізації давно став для них рутиною. М’які світлі відтінки, об’ємна 3D-естетика й безліч кольорових нюансів створюють химерно красиву сцену, де сарказм відчувається майже фізично. Це космічний кадр про втому від звітів, абсурдність пафосу і вакуум, який цього разу явно грає головну роль.