Живі уламки цивілізації - частина V

Станція, що не спить

Коли Лара прокинулася вдруге, станція вже не була мертвою.

Спершу вона думала, що їй здалося — але ні. Це був звук. Легке, мало не непомітне дихання. Ніби десь у нутрощах ZeroRay працювала величезна істота, що оживала дуже повільно.

Світло в коридорах залишалося тьмяним, майже відсутнім, але металеві стіни вже не були холодні. Вони пульсу ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина IV

Падіння в Білі Глибини

Світло Серцевини не сліпило — воно розкривало.
Коли оболонка ZeroRay замкнулася навколо Лари, вона не відчула болю, жару чи холоду.
Натомість — вагу.
Наче тисячі невидимих мереж торкнулися її свідомості.

Прозорий простір навколо був не вакуумом і не кімнатою — він нагадував нескінченний білий океан, у якому інформація текла так, я ... Читати далі »