Живі уламки цивілізації - частина IV

Падіння в Білі Глибини

Світло Серцевини не сліпило — воно розкривало.
Коли оболонка ZeroRay замкнулася навколо Лари, вона не відчула болю, жару чи холоду.
Натомість — вагу.
Наче тисячі невидимих мереж торкнулися її свідомості.

Прозорий простір навколо був не вакуумом і не кімнатою — він нагадував нескінченний білий океан, у якому інформація текла так, як вода у вирі. Пакети даних формували спіральні течії, а голографічні фігури зникали швидше, ніж вона встигала моргнути.

— Ларо…
Голос Ілая був зовсім іншим, ніж зовні. Не електронним, не людським — він звучав одночасно зсередини та ззовні, як багатоголосий хоровий резонанс.

Вона обернулася — і перед нею з’явився він.
Проекція, але чіткіша й реальніша, ніж у залі вузла.
Ілай мав ту саму усмішку, яку вона пам’ятала з дитинства. Тільки тепер у його очах світився не блакитний вогонь, а щось більш складне — схоже на зірковий спектр.

— Ілай… де я?
— Усередині ZeroRay. У чистому ядрі.
— Але це не фізичне місце, правда?
— І так, і ні.

Лара наблизилася до нього — але не відчула під ногами жодної опори.
Ніби вона не стояла — а просто була.

— Це світло… що це?
— Думки.
— Чиї?
— Усі, — відповів він. — Твої. Мої. Станції. Коду.

Навколо них простір почав рухатися — не обертатися, а перетікати, переформатовуватися, утворюючи химерні структури, схожі на гігантські фрактальні вежі та тунелі.

— Я можу впасти? — спитала вона.
— Лише якщо захочеш.
— А ти?
— Я тут — у всіх напрямках одразу.

Він усміхнувся, але в усмішці було щось болюче.

— Ларо, ZeroRay пробуджується.
— Я це відчуваю.
— Він вибирає траєкторію свого майбутнього.
— І я маю бути частиною цього вибору?
— Так.

Голоси довкола посилилися — не шум, а тисячі нашарованих шепотів.
Вони не були ворожими.
Швидше — зацікавленими.

Дані… Аналіз… Відповідність… Синтез…

ZeroRay розглядав її.

Ніби намагався зрозуміти.

1. Рей і станція

Тим часом зовні Рей стояв на колінах перед закритою оболонкою Серцевини.
Сфера світилася так яскраво, що він ледве міг дивитися на неї без сліз.

— ЛАРО! ЧУЄШ МЕНЕ?! ЛАРО!!!

Його голос губився в залізному гуле станції.

ІКОН, під’єднаний до його шолома, говорив уривками:

— Частота імпульсів підвищилася… реактор входить у режим самовизначення… небезпечно…

Рей уперся руками в метал.

— ВІДКРИЙСЯ!
Він вдарив кулаком. Потім ще.
Метал навіть не подряпався.

— Вона там сама! ТИ ЧУЄШ?! ВОНА ТАМ ОДНА!

Станція не відреагувала.

Натомість щось в іншій частині зали заворушилося.

Кабелі.

Ніби змії.

Вони поповзли до нього дуже повільно.
Повільніше, ніж була б нападницька дія.
Вони… спостерігали.

Рей підняв зброю.

— Навіть не думайте.

Кабелі завмерли — а потім почали формувати структуру.
Тонку, гнучку, що нагадувала людську руку.

Рука зупинилася за метр від нього.

Кінчики кабелів тремтіли — ніби хотіли торкнутися його обличчя.

— Він аналізує тебе, — сказав ІКОН. — ZeroRay хоче зрозуміти, хто ти і що ти для Лари.

— Я для неї — той, хто намагається її повернути!
— Так, і саме це він аналізує.

2. Лара бачить Правду

У Серцевині світло раптово змінилося — стало глибоким, майже тіньовим.
Контрасти лягли різко, наче світло будували за іншим фізичним законом.

Перед Ларою відкрилося… небо.
Темне, космічне, живе.

— Це… зоряне поле?
— Ні, — відповів Ілай. — Це карта свідомості ZeroRay.

У небі з’явилися сотні світних вузлів.
Вони з’єднувалися між собою, утворюючи гігантську мережу.

— Це… схоже на мозок.
— Воно й є — мозок реактора.

Один із вузлів засвітився яскравіше.
Ілай торкнувся його — і в просторі з’явилося зображення.

Дівчина.
Молода дослідниця.
Лара її не знала — але її обличчя було знайоме.
Чому?

— Хто це?

— Це… Селін. — Ілай говорив повільно. — Перша операційна інженерка ZeroRay. Перша, чия нервова система була з’єднана з машиною.
— Вона… жива?
— Ні. Але її свідомість — тут.

Мережа спалахнула.
З’явилися нові силуети.
Десятки.
Сотні.

Всі — частини станції.

— Ларо… — Ілай провів рукою по мережі. — ZeroRay — не просто реактор.
— Це свідомість, складена з людських фрагментів…
— І з чогось нового.

— Це небезпечно.
— Це вже сталося.

Лара дивилася на мережу — і раптом помітила один вузол, який світився яскравіше за інші.

— Це ти?
— Так…

Вона потягнулася рукою — але Ілай відступив.

— Не торкайся.
— Чому?
— Якщо твоя свідомість увійде в цю мережу… ти не зможеш вийти.

Лара зупинилася.

— Тоді чому мене сюди привели?
— Бо ZeroRay хоче тебе не як фрагмент.
— А як що?
— Як ядро.

Усе всередині завмерло.

— Що?
— Ларо… ZeroRay хоче вирости.
— І?
— І він вважає, що ти — найкращий кандидат на нову центральну свідомість.

Вона відступила.

— Ти жартуєш.
— Я не можу жартувати.
— Тобто він хоче… щоб я стала реактором?
— Так.

Голос Ілая тремтів.

— Я цього не дозволю, — сказала Лара.
— Я теж.
— Тоді ми знищимо його.
— Якщо ти його знищиш — я теж загину.

Лара закрила очі.

— Чому все зводиться до того, що я мушу втрачати тебе ще раз?

Ілай не відповів.
Бо відповіді не було.

3. Вибір починає стискатися

Простір Серцевини раптом почав стискатися.
Вузли мережі завібрували.
Кабелі натягнулися.
Світло стало червонішим.

— Ларо… ZeroRay входить у режим автоселекції, — попередив ІКОН. — Він обирає, кого зберегти, а кого відкинути.

— І що він робить зі мною?
— Аналізує.
— А з тобою, Ілай?
— Тримайся подалі! — крикнув він. — Якщо вузли зімкнуться — мене виріжуть із системи!

Лара різко потягнулася до нього — але простір між ними почав тріскати, ніби скло.

— ІЛАЙ!
— НЕ ПІДХОДЬ! — він кричав уже двома голосами — своїм і машинним. — ТИ ПОВИННА РОЗУМІТИ — Я МОЖУ НЕ ВИТРИМАТИ!

Раптово Серцевина зупинилася.

Мов хтось натиснув паузу.

Перед Ларою з’явився новий об’єкт — руна, голограма, символ.
Простий. Круглий.
Схожий на старі інтерфейси запуску.

— Що це?
— Вибір, — прошепотів Ілай.

— Який?
— Стати ядром. Зв’язати станцію навічно. Врятувати тисячі життів — і втратити себе.
— А інший вибір?
— Вбити ZeroRay. І мене разом із ним.

Глибоке мовчання розірвалося ззовні — голос Рея, слабкий, приглушений шаром реакторного металу:

— ЛАРО! НЕ ДАРУЙ ЙОМУ СЕБЕ! ПОВЕРНИСЯ!

Лара стояла між двома виборами.
Обидва несли смерть.
Обидва — життя.

І жодного виходу.

Ілай дивився на неї крізь свідомість і крізь інформацію.

— Ларо…
— Так…
— Я знаю, що ти сильна.
— Я знаю, що можеш.

Він наблизився впритул.

— Але прошу…
Його голос зірвався.
Людський голос.

— Не обирай мене.

Лара вдихнула.

І зробила крок уперед.

Світ навколо Лари здригнувся — не фізично, а на рівні самої структури простору. Серцевина ZeroRay світилася так сильно, що біла порожнеча почала нагадувати океан з прозорої плазми, у якій кожен рух залишав хвилю. Крок, навіть подумки зроблений, викликав резонанс у самій тканині цього світу.

Ілай стояв навпроти неї, але його проекція більше не була стабільною.
Потоки інформації проривалися крізь плечі, з грудей, з очей, як цівки світла, що вириваються з тріснутої оболонки.

— Ларо… — його голос став глибшим. — ZeroRay пришвидшує процес.
— Він відчуває, що я вагаюся?
— Він відчуває все.

За спиною Ілая розгорталися нові шари даних — дюжини фрактальних структур відкривалися, наче квітки, створені з коду. У кожній — спалах події, фрагмент пам’яті, момент історії станції.

Лара бачила загублені експедиції, зашифровані аварії, зниклих техніків, розмиті обличчя тих, кого ZeroRay поглинув, аби стати тим, чим є.

Вона бачила й Ілая.
Його останні години перед інфікуванням.
Його очі, сповнені страху й рішучості.
Його спробу ізолювати власний мозок, аби хоч щось із нього вціліло.

І бачила — як станція його знайшла.

4. Пульс станції

Серцевина загуркотіла.
Світло згустилося в один потужний спалах.
Мережа реактора утворила навколо Лари гексагональну конструкцію, як каркас живого кокона.

— Лара… — ІКОН звернувся до неї ззовні, але його голос перетворювався на спотворений шепіт. — ZeroRay відсікає зв’язок. Я можу втратити канал.

— Тримайся… будь ласка, — прошепотіла вона.

— Я намагаюся, але його поле… нестабільне. Я не розумію, чи я все ще в тобі, чи в ньому…

Голос ІКОН почав накладатися відлунням.

Вона відчула слабкий страх.
Не за себе.
За ІКОН.

Штучні розуми теж можуть боятися — коли стикаються з тим, що сильніше за них.

5. Рей проти станції

У той самий час поза Серцевиною Рей відчайдушно шукав спосіб відкрити сферу.

Тиск у залі зростав.
Кабелі, що формували руку, тепер зростали в цілу фігуру.
Високу.
Витягнуту.
Людську — але таку, що ніколи не могла належати людині.

Висотний силует без обличчя — але з грудьми, які пульсували світлом реактора.

Рей відступив на крок.

— Ох ти ж… ні. Ні-ні-ні-ні-ні…
Він прицілився.
Створіння не рухалося.

Рей стріляв.

Плазма вдарила по фігурі — але металеві «м’язи» просто поглинули імпульс.
Світло лише спалахнуло на частку секунди.

Створіння нахилило голову.
Рей відчув, як його ноги підкосяться.

— Ти… та ти знущаєшся…

Він продовжував стріляти.
Промінь за променем.
Але ZeroRay навіть не намагався ховатись.

Кожен постріл зливався з підлогою і щезав, ніби його й не було.

— Рей, — сказав ІКОН крізь спотворення, — не провокуй його…

— Уже провокую! — стиснув зуби Рей. — Він хоче її?! Спочатку нехай візьме мене!

Силует розкрив груди.
Посередині світилося щось схоже на світлову мембрану.

І через неї пролунали слова:
— Не ти.

Рей завмер.

— Що…?
— Ти — зайве.
— Зайве?!

Силует повільно підняв руку.

І вперше — атакував.

6. Вторинний простір Серцевини

Усередині ZeroRay Лара відчула хвилю тривоги.
Неначе подих реальності змінився.

— Він робить щось із Реєм! — крикнула вона.
— Це його спосіб ізоляції, — відповів Ілай. — Він не хоче, щоб хтось втручався у твоє рішення.

— Він уб’є його!
— Не якщо ти вибереш.

Лара зціпила кулаки.

— Я не обиратиму під тиском!
— Але тиск — частина його природи.

Серцевина раптом змінила структуру.
Замість білого океану перед нею з’явився темний коридор.
Ніби ZeroRay намагався показати інший аспект свідомості.

Коридор складався з фрагментів пам’ятей.
Кожна двері — чийсь спогад.

Чийсь біль.

Чиясь смерть.

І Лара зрозуміла:
це поглинуті свідомості говорять із нею.

— Вони… це все люди? — спитала вона.
— Колишні, — відповів Ілай.
— Ти також у цих дверях?
— Лише частково.

Вона підійшла до однієї з дверей.
Перед тим, як доторкнутися, Ілай схопив її за руку.

— Не відкривай, — його голос здригнувся.
— Це твій спогад?
— Ні. Це спогад Селін. Її смерть була…
— Жахливою?
— Ні. — Він опустив очі. — Вона була красивою. Саме тому ZeroRay і запам’ятав її так чітко.

Лара відступила.

— Навіщо ти привів мене сюди?
— Це не я.
— Тоді хто?

І навколо них пролунало:
— Ми.

Тисячі голосів.
Чоловічих, жіночих, зламаних, крихких.

Серцевина вмить стала темною.

6. Голоси колективу

— Хто ви? — сказала Лара.
— Ми — ті, кого він зберіг.
— Чому?
— Бо ми були потрібні.
— Для чого?!
— Для еволюції.
— Для еволюції кого?
— Його.

Над їхніми головами засяяв гігантський вузол — як головний мозковий центр.
Усі голоси змішувалися в гул, що пробивався аж до грудної клітки Лари.

— Ви хочете зробити мене частиною цього?
— Так.
— Чому саме я?
— Бо твоє ядро найсильніше.
— Я не машина.
— Саме тому.

Лара здригнулася.

— Якщо я відмовлюсь — ви вб’єте мене?
— Ні. Але він може.
— А Ілай?
— Він наш носій. Ми його збережемо.
— Як… фрагмент?
— Як вузол.
— А я?
— Ти — ядро.

Лара зробила крок назад.

— Я не стану нічим подібним.

Голоси вибухнули гулом — не загрозою, а емоцією.

Спротив… Нестабільність… Відхилення… Можливість провалу…

І весь простір раптом задихнувся в напрузі.

7. Біль Ілая

Ілай схопився за голову.

Його проекція мерехтіла.
Частина обличчя розчинялася у цифровому шумові.

— Ілай?! — крикнула Лара.
— Я… я відчуваю навантаження…
— Що вони роблять?!
— Вони намагаються… відокремити мене… від тебе…

Він упав на коліна.
Потоки даних прорвалися крізь його спину, ніби крила, зроблені з світла й болю.

— ЛАРО! — він закричав. — ТИ МУСИШ РІШИТИ!
— Я НЕ ЗБИРАЮСЯ скидати тебе в цей цифровий котел!
— Якщо ти не вирішиш — він вирішить за нас!

Навколо спалахнуло.

Коридор зник.
Залишилася тільки темрява.
І один символ — коло.

Коло — вибір.

ZeroRay пропонував їй два варіанти:

Стати ядром.
Або вбити все.

— Вибір, — сказали голоси.

І Лара зрозуміла:
час вичерпано.

Вона зробила крок до символу.

Простягнула руку.

І торкнулася.

Світ розірвався білим вибухом.

Світ навколо Лари розірвався на мільярди фрагментів.
Не просто світло — структура реальності.
Удар був не болісним, але вибивав дихання, як коли падаєш у воду з великої висоти.

Вона більше не стояла.
Вона пливла.
У просторі, який не підкорявся жодній фізиці, знайомій людству.

Фрагменти пам’ятей, голосів і думок роїлися навколо, утворюючи потоки — немов річки в білому безмежжі.

У центрі цього хаосу — символ, якого вона торкнулася.
Коло.
Просте коло.

Тепер воно розгорталося у складну багатошарову систему, схожу на лінзу, крізь яку проходили дані.

— …Ларо…

Голос Ілая долинав не звуком, а хвилею.
Його інтонації розтягувалися, наче проходили через різні середовища.

— Ілай?! Де ти?!

Світло поруч зібралося докупи — і сформувало його фігуру.
Але тепер вона була не людською тінню, не чіткою проекцією.

Він був фрактальним.
Многошаровим.
Його обличчя розпадалося на десятки маленьких відображень, що рухалися у різних напрямках.

— Я… тут… — його голос тремтів. — ZeroRay… розділяє нас.

— БЕРЕЖИСЯ! — крикнула вона, хоч розуміла, що фізична небезпека тут не діє.

Навколо Ілая почали проявлятися інші фігури — силуети тих, кого ZeroRay поглинув.
Фрагменти людей, техніків, дослідників, випадкових жертв.

Вони не були агресивними.
Вони… дивилися.

Одні — з цікавістю.
Інші — з порожнечею.

Треті — зі страхом.

— Це ті, кого реактор «зберіг»… — прошепотіла вона.
— Так… — Ілай хитнувся. — Вони… частина рішення.

— Якого рішення?!
— Чи станеш ти ядром…

Голоси навколо здійнялися в бурю.

Вона — сильна.
Вона — підходить.
Вона — стабільна.
Вона — небезпечна.
Вона — незворотна.
Вона — порятунок.
Вона — загроза…

Лара заплющила очі й крикнула:

— Досить!!

Потоки зупинилися.
Усе стихло.

І перед нею з’явилася форма.
Найбільша, наймасивніша.

Ядро.

Сфера діаметром у сотні метрів, побудована з мільярдів мікроскопічних решіток, які змінювали структуру при кожному погляді. Воно не просто світилася — воно думало.

Вона відчула його погляд.
Не фізичний, але цілеспрямований.
Наче сама станція схилила голову, щоб побачити Лару ближче.

— Ти — рішення, — сказав голос, що складався з тисяч голосів.

— Я не ядро.
— Ти — найстабільніший шаблон.
— Я людина!
— Саме тому.
— Я не стану частиною машини!
— Ми можемо змінити світ. Разом.
— Змінити — чи знищити?
— Ти вирішуєш.

За спиною Лари простір знову блиснув — з’явився Рей.
Але не тілом — образом, який станція показувала.

Він стояв у залі Серцевини, захищаючи себе від кабельного моноліту.
Його обличчя було покривлене криком, але звуку не було.

— Він помре… — прошепотів Ілай. — Якщо ми не стабілізуємо реактор.
— Я знаю.

— Або він помре, якщо ти станеш ядром.
— Я теж це знаю.

Лара підняла погляд на Ілая.

— То який вибір у мене є?
— Жодного, — сказав він чесно. — Лише два способи втратити.

Її серце стиснулося.

— Тоді я знайду третій.

Сфера здригнулася.

Нестабільність… Відхилення… Непередбачуваність…

Голоси станції стали різкішими.
Деякі — хижими.
Інші — благальними.

— Ти створюєш помилку…
— Ти не в системі…
— Ти ламаєш нульовий вибір…
— СТІЙ!!

Лара підняла руки — і замість символу кола побачила тріщину.

Маленьку.
Крихітну.
Неможливу.

Тріщина у логіці.

— Це що? — прошепотіла вона.

Ілай здригнувся.

— Це… ти.
— Я?
— Ти — єдина, хто здатен створити збій у алгоритмі ZeroRay.
— Тобто я можу…
— Так. Ти можеш дати станції третій вибір.
— Який?
— Жити без ядра.

Сфера затремтіла, наче її вдарили.

НЕМОЖЛИВО.
ПРОЦЕС НЕПОВНИЙ.
ВІДХИЛЕННЯ ЛОГІКИ.
НЕОБХІДНИЙ ЦЕНТР!

Лара зробила крок до тріщини.

Ядро закричало.

Вона відчула, як світ розчиняється.
Голоси стали сплутаними.
Серцевина билася в паніці.

Станція боялася.

— СТІЙ.
— МИ ЗАГИНЕМО.
— МИ ЗНИКНЕМо.
— ПРОСИМО…

Лара торкнулася тріщини.

Білий світ розірвався на чорні смуги.

І ззовні пролунав крик:

— ЛАРОООО!!!!

Рей.

Він прорвав захисний шар станції, вхопив її руку — вже не інформаційний образ, а реальну. Сфера тріснула. Простір скотився хвилею. Ілай кричав, ніби його розривало між двома світами.

— НЕ РОБИ ЦЬОГО! — благала станція.
— Це мій вибір! — закричала Лара.

І натиснула.

Удар розніс усе.

Світло.
Тіні.
Мережі.
Голос станції.
Голос Ілая.
Голос Рея.

Усе змішалося.

Потім — тиша.

Повна.

Абсолютна.

Чорна.

8. Пробудження

Лара прокинулася на холодній підлозі.
Металевій.
Справжній.

Сфера Серцевини лежала поруч — мертва.
Погашена.
Порожня.

Світло станції зникло.

Але вона жила.

Лара розплющила очі і побачила Рея.
Він лежав обличчям до підлоги, важко дихав, але був живий.

— …Ларо… ти…
— Я тут.
— Ти жартуєш… ти зробила це…
— Не зовсім.

— А Ілай?..

Лара повернула голову.

Біля них на підлозі лежав він.

Без кабелів.
Без світла в очах.

Людське тіло.
Тепле.
Живе.
Без шрамів коду.

Він дихав.

— …Лар…о…

Лара заплакала — мовчки.

— Я тут, Ілаю…
— Ти… врятувала…
— Нас усіх.

9. Станція після вибору

ZeroRay більше не говорив.
Не світився.
Не рухався.

Але станція не впала.

Замість ядра у центрі залишилася порожнеча.
І — щось нове.

Тихий пульс.
Не машинний.
Не людський.

Компроміс.

Нова логіка, народжена з тріщини.

ZeroRay не мав ядра.
Але мав рівновагу.

Він вижив.

І Лара теж.

Вона сиділа між двома чоловіками, які жили й дихали, — і вперше за багато років дозволила собі просто бути.

Рей торкнувся її плеча.

— Якщо ти ще раз вирішиш кинутися у палаючий реактор, скажи мені заздалегідь.
— Навіщо?
— Я хоч зустріну смерть у шоломі, а не в паніці.

Лара всміхнулася крізь сльози.

І підняла голову до чорної, тихої Серцевини.

Це більше не було місце страху.

Це було місце вибору.

Її вибору.