13:40 Архів розбитих світанків - частина V | |
Частина V. Не тягни все місто в наше ліжкоО п’ятій дванадцять ранку Олександр прокинувся від чоловіка, який у дві тисячі одинадцятому році не міг знайти ключі від гаража. — Людо, ти не бачила? — Чого? — Ключів. — Яких? — Від гаража. — А де ти їх клав? — Якби я знав, я б не питав. — У куртці дивився? — Дивився. — У штанах? — Дивився. — У машині? Пауза. — Господи. Далі почулися кроки. Двері. Холодний ранковий вітер у мікрофон. Чоловік: — Є. Люда: — Де? — У машині. — Ти геній. Олександр лежав із заплющеними очима й думав про вбивство. Не серйозно. Принаймні перші десять секунд. Потім голос чоловіка почав шукати рукавички. Олександр розплющив очі. На тумбочці біля Юлії світився телефон. Навушники вона, очевидно, зняла уві сні або взагалі не вдягнула як слід, тому архів тепер тихо, але впевнено транслювався в спальню. — Юлю. Вона не відповіла. — Юлю. М’яке сонне: — Мм? — У нас у ліжку чоловік. Вона різко відкрила очі. — Що? — П’ятдесят із чимось років. Шукає рукавички. Юлія кілька секунд дивилася на нього. Потім на телефон. Звідти: — Людо, а шапку ти не бачила? Олександр: — Тепер уже втрьох. Юлія схопила телефон і вимкнула запис. Тиша. Читати далі: https://booknet.ua/reader/arhv-rozbitih-svtankv-b459869?c=5186943 | |
|
|
|
| Всього коментарів: 0 | |