Частина І. Будинок, який говорив навіть порожнім

На ранок після відкриття, що їхня молодість офіційно пережила їхню здатність її забути, Юлія прокинулася від звуку кавомолки.

Це вже було поганою новиною.

Не тому, що вона не любила каву.

Вона любила каву настільки щиро, що вважала ранкову чашку однією з небагатьох суспільних інституцій, які людство ще не встигло остаточно зіпсувати.

Поганою новиною було те, що кавомолкою користувався Олександр.

... Читати далі »

Пролог. Одинадцять секунд, яких не мало існувати

Одинадцять секунд — це смішно мало.

За одинадцять секунд можна не встигнути нормально заварити чай, але цілком реально зіпсувати собі вечір, сон, кілька наступних тижнів і, якщо дуже пощастить, відкрити новий напрям роботи архіву, який і без того давно поводився як ненажерливий домашній улюбленець: їв час, нерви, гроші й періодично приносив господарям у зубах черговий шматок минулого.

Юлія прослухала файл утретє. ... Читати далі »